Різниця глухоти та приглухуватості

Про осіб з порушеннями слуху більшість говорить “глухий”, ще іноді люди вживають термін “глухонімий”. Це не є правильним. Людина не є глуха чи німа. Глухота - це хвороба і суто медичний термін. Ще є другий термін - приглухуватість.

Глухота і приглухуватість - це зовсім різні речі і ми зараз спробуємо пояснити різницю між ними. Але для цього треба трошки розібратися зі слуховою системою людини. Система складається з звукосприймального апарату та звукопровідного. За сприйняття звуків відповідають зовнішнє та середнє вухо, а вже за “доставку” звуків до мозку відповідає внутрішнє вухо, у якому відбувається ще й кодування звуків в нервові імпульси. Такий складний механізм потребує злагодженої і безперебійної роботи всіх ланок та складових. Вихід з ладу тільки одного елемента веде за собою порушення слуху у людини.

Зниження слуху можуть бути частковими та тотальними. Якщо людина не чує певний діапазон звуків то у неї зазвичай діагностують приглухуватість. Це коли людина у зв'язку з порушенням слухового аналізатора може сприймати звуки тільки певної частоти та гучності. Глухота - це повна відсутність слуху або ж наявність мінімальних його залишків.

1 ступінь - здатність сприйняття звуків, які тихіші за 20-40 дБ втрачається. Ця ступінь носить назву легкої і часто люди на цьому етапі просто не помічають, що мають порушення слуху, адже розмовну мову чути добре, шепіт - ні. Однак, шепіт ми не так часто використовуємо для спілкування, тому цей момент може пройти повз увагу людини.

2 ступінь - поріг чутності звуків спускається до 40-55 дБ. Шепіт людина чує на відстані не більше 1 метра.

3 ступінь - звуки, які тихіші за 55-70 дБ людина не чує. Опція “чути шепіт” зникає, розмовна мова сприймається на відстані не більше 1 метра.

4 ступінь - тяжке порушення слуху, яке супроводжується відсутністю сприймати звуки, що нижче 75-90 дБ. Значно погіршується сприйняття мови навіть з близької відстані.

5 ступінь - глибока ступінь приглухуватості, при якій поріг сприйняття здвигається до 95 дБ і людина в цьому разі здатна почути тільки дуже голосні звуки. Ця ступінь має ще назву - глухота. Характерною особливістю глухоти є те, що при глухоті у людини повністю відсутня здатність сприйняття мови.

З цього списку стає зрозумілим, що головною відмінністю глухоти та приглухуватості є саме ступінь зниження слуху. При приглухуватості - це зниження слуху. При цьому це може бути зниження в певному частотному діапазоні, або незначне зниження слуху, коли не сприймається шепіт, а може бути й глибоке, коли людині важко розпізнати розмовну мову. Глухота характеризується повною відсутністю або ж дуже значним зниженням слуху. Від приглухуватості її відрізняє відсутність сприймати розмовну мову.

з'являється у дитини від самого народження і може виникнути з причини неблагополучного перебігу вагітності або внаслідок ускладнень під час пологів, або ж як генетичний фактор. Щоб виключити наявність вродженої глухоти у дитини, необхідно ще в пологовому будинку перевірити немовляті слух. Це можна зробити за допомогою скринінгу слуху. Якщо у пологовому відсутнє спеціальне обладнання для здійснення такої перевірки, то батькам рекомендується звернутися у приватні центри слуху для здійснення такої перевірки у перші місяці після народження дитини.

може виникнути у будь-якому віці. Найчастіше це відбувається в процесі природного старіння, але може розвинутися в будь-якому віці під впливом різноманітних шкідливих факторів. Як то: надмірний шум, інфекційні захворювання, травми тощо. Крім того, приглухуватість та глухота можуть бути як на обох вухах так і на одному. Якщо порушення слуху є на обох вухах, то коригувати слух необхідно бінаурально, тобто теж на обох вухах.

• слухові апарати
  

Це сучасні цифрові пристрої, які здатні коригувати слух будь-якого ступеню тяжкості.

Для забезпечення результативного слухопротезування необхідно скласти в пазли такі моменти:

- індивідуальний підбір слухових апаратів. Це робиться на основі комплексного дослідження слуху людини. Підбирається модель слухового пристрою певного виду (завушна, завушна з виносним ресивером, внутрішньовушна), з визначеним рівнем потужності, певного рівня технології.

- грамотне налаштування пристрою. Від цього залежить і процес адаптації до нього і наявність або відсутність результатів від слухопротезування.

- робота людини над звукосприйняттям. В реабілітаційний період дуже важливо, щоб людина спостерігала та відслідковувала ситуації, в яких є дискомфорт, озвучила ці ситуації спеціалісту із слухопротезування, щоб він мав можливість змінити налаштування слухових апаратів таким чином, щоб людині було максимально комфортно чути в них.

- виконання всіх інструкцій спеціаліста із слухопротезування. Якщо рекомендують носити слухові апарати щодня протягом певного часу, то треба так і робити, навіть якщо звуки здаються надто голосними. В реабілітаційний період це нормальне явище. Адже треба навчити не тільки вухо чути ті звуки, які раніше були недоступними, а й мозок. А це досить тривалий процес.

• кохлеарні імпланти

Це пристрої для коригування втрати слуху нижче 95 дБ. Вони складаються з двох частин, одна з яких - зовнішня - вдягається за вухо на манер слухового апарату, а друга - внутрішня - вживляється під шкіру голови операційним шляхом. При встановленні імпланту важливими моментами є грамотне налаштування, максимальна робота людини над сприйняттям звуків та мовою, та постійне носіння зовнішньої частини (якщо її не носити, то встановлення імланту буде марною тратою часу, коштів та інших ресурсів).

Слухові пристрої - це справжні технологічні чудеса нашого часу, які дозволяють людям з порушеннями слуху відчувати яскравість фарб звуків навколишнього світу.

---

Компанія “Все для вуха” надає повний спектр послуг, щоб допомогти людям повернути собі ці відчуття.

Якщо ви підозрюєте наявність порушення слуху у себе або у своїх родичів, запишіться на перевірку слуху в найближчий центр “Все для вуха”