Впруся, але не скорюся!

Звідки ж пішла ця назва «ефект Земмельвейса»? Для відповіді на це питання та погляду у глибшу його сутність треба повернутися не в таке вже й далеке минуле – 19 століття. Саме в цей час жив та працював зараз вже відомий угорський лікар Ігнац Філіп Земмельвейс. Зараз його визнано «батьком асептики», в його честь встановлено безліч пам’ятників, один з найвідоміших має назву «Рятівник матерів». Однак, так було не завжди, а тільки після його смерті світове товариство лікарів визнало його правоту. За життя ж Земмельвейс був підданий критиці, насмішкам та, навіть, цькуванню. І ось за що. В той час в пологових будинках помирало біля 30 % жінок, що народжували, від так званої пологової лихоманки. Але справа була у відсутності елементарної дезінфекції рук (яка для нас вже давно є нормою). Земмельвейс помітив, що багато лікарів приймають пологи одразу після роботи з трупами. Руки в той час могли навіть не мити, просто витерти платком. Земмельвейс в якості експерименту почав перед прийманням пологів опускати руки на декілька секунд у воду з хлоркою і це дало приголомшливий результат – смертність жінок при пологах зменшилася в рази. Донісши своє відкриття широкому загалу лікарів, Земмельвейс був підданий різкій критиці – як це так! Він же пішов проти науки! Колеги Земмельвейса по цеху вперто не хотіли визнавати його відкриття, навіть не намагаючись перевірити достовірність шляхом експериментів. Протягом 17 років до самої смерті Земмельйвейс робив усе можливе, аби світове медичне товариство почуло його та визнало відкриття антисептики. Але сталося це тільки через 37 років, вже після його смерті. Тільки наступне покоління лікарів сприйняло відкриття Земмельвейса.

На сьогоднішній день подібна ситуація спостерігається й у сфері слухопротезування. Багато отоларингологів продовжують лікувати хронічну сенсоневральну туговухість консервативними методами, прописуючи пацієнтам препарати з недоведеною медичною ефективністю (наприклад, кавінтон, ноотропіл), в той час, коли доказова медицина та міжнародні протоколи засвідчують невиліковність такої хвороби як хронічна сенсоневральна туговухість і визнають єдиним способом збереження слуху людини – правильне та якісне слухопротезування.

З пацієнтами ще гірше. Існує безліч міфів про слухові апарати, які буває дуже важко розвіяти навіть оперуючи доказовими фактами.

Наприклад, якщо людині сказали, що їй підходить тільки одна конкретна модель слухового апарату, довести, що це не так, практично неможливо. При чому, людина не тільки відмовляється вірити в це, а ще й відмовляється спробувати приміряти інші моделі, спробувати почути іншу якість звуку. Ніякі докази, бесіди, вмовляння та переконання не діють і, на жаль, в результаті часто приводять до того, що людина не задоволена якістю слухопротезування.

Ми говорили, говоримо і будемо говорити – людина САМА повинна обрати собі слуховий апарат. Мови про те, що підходить тільки ця модель тільки цього виробника бути не може. Це те ж саме, що сказати покупцеві телевізора – вам треба купити тільки Sumsung з діагоналлю тільки 42 дюйми. Аби консультант сказав таке в магазині техніки, його б сприйняли як непрофесіонала. Зате в центрі слухопротезування при виборі слухових пристроїв люди самі обмежують себе у виборі, вірячи словам того, хто перший їм сказав про одну-єдину підходящу модель одного-єдиного виробника.

Фахівець із слухопротезування на основі проведеної діагностики слуху може сказати тільки потрібну потужність слухового пристрою. Після бесіди з пацієнтом, оцінюється спосіб життя та активність кандидата для слухопротезування, визначаються потреби в функціональному наповненні слухового апарата та обирається технологічний рівень. Але вибір людина має зробити самостійно. Ми розуміємо, що у людей є страх бути ошуканими, що їм «впарять» щось не те, але іноді буває просто неможливо довести, що ошукані вони бувають саме в тому разі, коли йдуть на поводу слів про одну-єдину модель….

Ще один приклад, на прийом приходить людина із втратою слуху разом із впевненістю, що їй не потрібен слуховий апарат. Це при тому, що динаміка слуху погіршується і людина це бачить та відчуває суб’єктивно, але вона автоматично впевнена, що їй ще рано. Ноги цієї впевненості ростуть ще з часів аналогового слухопротезування. Але ж світ змінився, індустрія виробництва слухових апаратів вже практично забула про аналогові пристрої, замінивши їх цифровими високотехнологічними, розумними. Доведено, що чим раніше слухопротезувати людину з порушеннями слуху, тим більше шансів якнайдовше зберегти слух на тому ж рівні, на якому ці порушення було виявлено.

Випадків прояву ефекту Земмельвейса у сфері слухопротезування безліч. Бувають випадки, коли людина вперто доводить, що їй треба тільки один слуховий апарат при двосторонній втраті слуху, або, що їй треба слуховий пристрій на те вухо, яке чує гірше.

Ми закликаємо відкривати себе новим можливостям, прислухАтися до фахівців, які руйнують стереотипи, та, як модно зараз говорити – вийти із зони комфорту! Адже для людей з порушеннями слуху це дійсно вихід з цієї зони - спробувати не одну, а декілька моделей слухових апаратів різних виробників; приміряти не один, а два слухових апарати і відчути різницю на власному досвіді; та, навіть, просто приміряти слуховий апарат і почути звуки, які відсутні без нього. Ми знаємо, що суспільство до цього прийде, але чи варто чекати 37 років як ті лікарі, які вперто не визнавали винахід Земмельвейса???